Поліефірна порошкова фарба

ефекти: глянець, матовий, шагрень і текстурна

Поліефірні порошкові фарби зазвичай використовуються в масштабах промислових виробництв і застосовуються для фарбування металевих деталей або конструкцій. У домашніх умовах фарбувати за допомогою цих сумішей практично неможливо, оскільки для цього необхідне спеціальне, досить складне обладнання. Обійдіться звичними малярними пензлями або валиком ніяк не вийде.

Поліефірна порошкова фарба — що це?

Матеріал являє собою тверду дисперсію, до складу якої входять:

• плівкоутворювальні речовини,
• сикативи (відновники, що прискорюють процес висихання),
• пігменти (речовини, що відповідають за кольороутворення),
• різні домішки, що забезпечують фарбі високі технічні характеристики.

Поліефірні порошкові фарби не мають у складі жодних розчинників, також немає епоксидної смоли. Ці фарбувальні засоби належать до групи термовідновлюваних плівкоутворювальних покриттів.

Під час їх виробництва змішуються всі складники під дією високих температур, отримана маса охолоджується й подрібнюється, після чого просіюється. Завдяки цьому порошок стає однорідним на виході. Дисперсія вирізняється гомогенністю, фізико-хімічною сталістю, стабільністю під час зберігання та під час експлуатації.

Властивості

В описі матеріалу зазвичай можна прочитати, що це покриття призначається для металу; проте, на сучасному виробництві випускаються порошкові склади на основі поліефіру, які чудово взаємодіють з дерев'яними, пластмасовими та іншими поверхнями. Позитивні якості:

1. Економність. Фарбування відбувається практично без втрат матеріалу.
2. Багатство колірної палітри та, як наслідок, декоративність одержуваного покриття.
3. Міцна адгезія (фарба має надійне зчеплення з основою).
4. Висока стійкість до агресивного хімічного впливу.
5. Гарна покриваність і можливість отримання досить щільного покриття внаслідок одного фарбування.
6. Немає нерівностей і потертостей навіть на вертикальних поверхнях.
7. Короткий час сушіння.
8. Високі антикорозійні властивості.
9. Стійкість до різких перепадів температури та будь-яких атмосферних явищ: граду, снігу, дощу (зокрема й кислотного).
10. Брак реакції покриття на ультрафіолет (стабільність кольору).

Поліефірні фарби використовуються в автомобілебудуванні, під час виробництва спортивного інвентарю, для фарбування деталей велосипедів, електроінструментів, садової та побутової техніки. Насамперед ці покриття призначені для захисту поверхонь від агресивного зовнішнього впливу.

Практика показує, що вони прекрасно справляються з поставленим завданням. Недоліки все-таки теж є: у складі є токсичні компоненти; нанести таку фарбу самостійно дуже складно.

Процес фарбування

Підготовчий етап полягає в зачищенні поверхонь від іржі, якщо така є, знежиренні, нанесенні ґрунтовкових сумішей і висушування. Далі поліефірна фарба наноситься на деталь за допомогою розпилення порошку. Кінцевий етап — термічний вплив (від 140 до 220 °C), у якому відбувається оплакування й полімеризація покриття. На поверхні утворюється міцна еластична захисна плівка.

Під час фарбування вручну порошок наноситься за допомогою пістолета-розпилювача, після чого деталь поміщається в камеру, де й відбувається термооброблення. Коли процес повністю автоматизований, всі етапи відбуваються безпосередньо в камері, на стінках якої розташовані форсунки, через них склад потрапляє на поверхню, що фарбується.

Після полімеризації покриття виріб сушиться; після закінчення необхідного часу, готова деталь витягується.

Видалення покриття

Під час проведення реставраційних робіт часто виникає потреба у знятті поліефірної порошкової фарби з поверхні. Для цього використовуються піскоструминні установки, абразивні частинки під високим тиском спрямовані на старе покриття, у такий спосіб досягається ефект, подібний до оброблення деталі наждачним папером. Зачищену поверхню звільняють від пилу, знежирюють, знову ґрунтують і повторно фарбують.

Переваги та можливості

Варто окремо зазначити деякі властивості цього незвичайного матеріалу, які роблять його особливо привабливим для споживача.

Стійкість до хімічного впливу

Покриття, одержувані під час використання поліефірних фарб, мають підвищену стійкість до таких речовин:

• розчини кислот: сірчаної, соляної, азотної, оцтової, лимонної, фосфорної та інших,
• спирт етиловий і метиловий,
• олії на мінеральній основі,
• метилетилкетон,
• сполуки, що містять карбоксил,
• ацетон.

Завдяки обробці поліефірними фарбувальними засобами неабияк підвищується термін експлуатації деталей найрізноманітніших конструкцій.

Зберігати матеріал у заводській упаковці рекомендується за температури від 25 до 50 градусів вище нуля. Термін експлуатації готового покриття в середньому становить 10 років (якщо йдеться про якісний матеріал від працьовитих виробників).

Декоративність

Поліефірні фарби широко використовуються під час декоративного оброблення. Крім різноманітності кольорів і відтінків, можна отримати додаткові цікаві візуальні ефекти.

Висока поверхня схожа на фактуру наждачного паперу. Таке покриття універсальне, оскільки дає змогу не тільки замаскувати дрібні дефекти на фарбованій основі, але й надати виробу естетичного зовнішнього вигляду.

Покриття схоже на шкіру особливої вичинки (відсюда та назва); так само як і ефект «муара» приховує вади на поверхні та надає їй особливої елегантності. Таку обробку часто можна побачити на металевих вхідних дверях або офісних меблях.

Поверхня має дуже декоративний вигляд і асоціюється зі старовинним залізом, яке вручну обробляли молотком. Оригінально, красиво та практично.

Покриття імітує золото, срібло або хром; може бути глянсовим або матовим. Часто використовується для фарбування деталей авто, меблевої фурнітури, сантехніки, побутових приладів та інших декоративних елементів інтер'єру.